Рід


Гуляв мій пращур з Богданом.. Та якось вхопили його з братчиком ляхи, братчика вбили, з пращура познущалися, віттяли правицю, та покинули вмирати серед степу.. Та не вмер пращур, а потрапив до Сірого Світу. Було йому Слово: "Чекае, гой, на тебе Нави стежки, та Правий дух". Кінь якимсь дивом повернувся, та й відвіз знесиленого, до селища.  Був у тому селі знахар старий, зустрічав пращура на околиці, бо Слово знав..

Казав таке: "Ну.. дочєкався я тебе, козаченьку.. зможу померти, а ти довго будеш жити.."  Відгодовували його там рік. Через рік повернувся до Богдана, переляк був тоді у хлопців)) *побачили мерця*

Розповів усе йому: "Вояка з мене поганий, піду в науку, кликали мене.. Повернуся до тебе років за п`ять". Богдан пращура поважав, знав з якого він роду..

Так і сталося,  повернувся з хлопчиком: "Мій поводир", любив шуткувати. Де пращур навчався ніхто не знав, а сам він ніколи не казав, але став сивий та постарішав помітно.. Ще років з десять ходив з Богданом в розвідниках. Казався за  сліпого каліку, жебрака, з хлопчиком поводирем. Ходив по селах, слухав що люди кажуть, де вороженька причаївся.. Як він з Богданом зв`язок тримав, невідомо, але той любив посміхатись в уса: "Є в мене очі, у кожному селі".

Як той хлопчик виріс так и закінчилась служба пращура мого. Повернувся він у рідне село, рід свій вести, та людям голдувати. Така історія..


Открыть | Комментариев 1




Содержание страницы

Метки

ОБОЗ.ua